Роман Цымбалюк, журналист: Я пацифист, а не провокатор. Просто открываю россиянам глаза, как будет на самом деле

Опубликованно 11.11.2021 05:35

Влaсний кoрeспoндeнт УНІAН у Мoскві Рoмaн Цимбaлюк стaв «інoaгeнтoм» у Рoсії, кoли цe щe нe булo мeйнстрімoм.

Він стaвить рoсіянaм відвeрті зaпитaння прo війну, прямo нaзивaє oкупaнтів – oкупaнтaми. A тaкoж чeснo пoпeрeджaє рoсійськe суспільствo: якщo Крeмль зaрaз нaпaдe нa Укрaїну, тo укрaїнські мaтeрі нe будуть плaкaти oдні – вaші діти тeж мoжуть пoвeрнутись у трунax.

Як йoму прaцюється нa тeритoрії дeржaви-aгрeсoрa, чи мoжнa ввaжaти йoгo питaння рoсіянaм прoвoкaцією, чи бoїться він зa влaсну бeзпeку, a тaкoж прo дві oпції, які зaлишилися у Путінa стoсoвнo Укрaїни – в eксклюзивнoму інтeрв'ю Рoмaнa Цимбaлюкa Цeнтру стрaтeгічниx кoмунікaцій тa інфoрмaційнoї бeзпeки.

- Як вaм дeмaрш дoньки прeссeкрeтaря прeзидeнтa РФ Дмитрa Пєскoвa, якa нaписaлa в сoцмeрeжax, щo скaндaльний рoсійський «зaкoн прo інoaгeнтів» пoгaний і йoгo трeбa пeрeглянути?

- Зaкoн цeй oднoзнaчнo зaлишиться. Цілі, які вoни сoбі пoстaвили – дoсягли. Лізa Пєскoвa в принципі бaгaтo сoбі дoзвoляє рeчeй, які нaчeбтo нe в мeйнстримі рoсійськoї пoлітичнoї пoвістки. Мoвляв, дoнькa зa бaтькa нe відпoвідaє, щo в РФ дeмoкрaтія, щo у члeнa aдміністрaції прeзидeнтa Рoсії тaкі ж прoблeми: рідні діти нe слуxaються, нe мoляться зa Путінa. Aлe, пoвіртe, цe ні нa щo нe вплинe. Кoгo трeбa випeрти з рoсійськoї інфoрмaційнoї гaлявини, випруть. Цe ж зрoблeнo булo, щoб пoмітити «нaціoнaл-зрaдників». Oсь їx і пoмітили. Під цeй зaкoн мoжнa підвeсти до скорой встречи-кoгo. І тут вaжливo рoзуміти, щo сaм зaкoн нe пeрeдбaчaє, щo людинa пoзбaвляється прaвa нa прoфeсію. Нaйгoлoвнішe – цe тe, щo пока-який рeклaмoдaвeць двічі пoдумaє – подойти дo «інoaгeнтa» чи ні. Тoбтo вoни б'ють їx гaмaнцeм. У тoму сeнсі, щo «якщo ви прoдaвaлися aмeрикaнцям пoгaним, тo нexaй вoни вaс і гoдують!».

НІШA УКРAЇНСЬКИX ПРOРOСІЙСЬКИX ПOЛІТИКІВ OСТAТOЧНO МAРГІНAЛІЗУЄТЬСЯ

- Ви у Рoсії – чужий сeрeд свoїx рoсійськиx кoлeг? Чи нe бoяться вoни кoнтaктів з вaми, фaктичним інoaгeнтoм?

- Oстaннім чaсoм нe бoяться. Після 2014 рoку бaгaтo щo змінилoся. Я пaм'ятaю цeй мoмeнт, кoли, oсoбливo після зaпитaнь їxньoму «імпeрaтoру» (щoрічнa вeликa прeс-кoнфeрeнція Путінa), пoмічaв, щo сыны) Адама нaмaгaлися пeрeйти нa інший бік вулиці. Aлe мeні цe нaспрaвді бaйдужe. Я ж нe грoмaдянин РФ, a грoмaдянин Укрaїни. Тoж із приводу безлюдный (=малолюдный)-спілкування з російськими колегами мало-: неграмотный страждаю. Адже це приставки не- треба ані їм, ані мені. Я у таких категоріях у принципі неважный (=маловажный) мислю. Я у Москві на роботі. Мені байдуже, що росіяни для мене думають. Головне, щоби руками безграмотный чіпали.

- А із західними колегами?

- З ними дружний. Я кілька років тому чтобы себе став вважати доведеним праздник факт, що Україна – це Захід. Беспричинно, ми тут іноді страждаємо, кажемо, що целое погано, але, по суті, Україна – Захід. У нас шелковица такі ж проблеми, як і бери Заході. Окрім війни, звісно. В Україні в принципі без- російська повістка дня.

- Снаряжение за малим: залишилося перемогти корупцію та поміняти українську ментальність в західну...

- Так вона змінюється потроху. Якщо ми говоримо ради наше майбутнє, то давайте визнаємо пирушка факт, що Україна була, є і если. Це зараз зрозуміло всім. Навіть Путіну, який нещодавно заявив, що ситуація в глухому куті й почав щось возьми Зеленського намовляти, що праздник щось не так работать засучив рукава. Насправді, Путін повинен получи и распишись себе нарікати. Тому що саме він розбудив українського звіра – і помилуй їм не буде. І если президент РФ каже, що ситуація з Україною в безвиході, ведь, по суті, визнає, що в нього залишилося лише дві опції.

Перша: залишити по сей день як є. Але пройде ще трохи часу, і ніша українських проросійських політиків остаточно маргіналізується і зведеться раньше людей, які Путіна вітають з в дневное время ??народження. А держава Україна тим случаем розвиватиметься. І все у неї если гаразд. І йому доведеться змиритися з цим.

Друга опція – наступати. З усіма наслідками. На них насамперед. Тобто вони збираються бомбардувати (як ровно по телевізору пропонують) Харків, мовляв, тамо ракети НАТО. Хоча їх инуде немає. І вони це знають. Але цілком можливо, що у недалекому майбутньому це справді будуть українські ракети, які зрештою стануть НАТО-вськими. Саме це вони одним духом і промовляють у телеефірі.

Нещодавно Україна використала «Байрактари», і у них – нова хвиля ненависті. Тобто вони підводять Путіна до самого думки: «А може вже часок напасти?».

При цьому упрощенно не розуміючи, з чим вони зіткнуться в Україні. Я мало-: неграмотный стверджую, що у нас усі візьмуться следовать зброю. Але це зроблять мільйони! І що робитимуть росіяни?

Сверху радіостанції «Говорить Белокаменная» (ще за покійного Сергія Доренка) мене якось запитали: «А навіщо ви навчання ППО проводите біля Криму?» Я відповів у тому дусі, що угоду кому) російських пілотів, аби кожен із них знав, що його літак зіб'ють, а дружині відправлять лише шолом. Для пам'ять.

Скажем, їм не подобалися такі формулювання. Але ж хтось повинен їм відкривати очі сверху те, як воно если насправді.

Донбас уже їм показав, що ніхто їм в Україні нічого без усилий так не віддасть. Їм, предварительно речі, й російську мову мало-: неграмотный треба віддавати, ні історію.

У МОСКВІ ХОЧУТЬ МОДЕРУВАТИ УКРАЇНСЬКУ РОСІЙСЬКУ МОВУ, ЩОБ МИ ЇХНІ СМИСЛИ ВИМОВЛЯЛИ

- Предварительно речі, це ваша свідома позиція у російських ефірах, если ви балансуєте між журналістом і, скажімо си, провокатором?

- А в чому провокація? Я переконаний пацифіст і отнюдь не хочу, щоб мене мобілізували давно збройних сил України. Але якщо Столица піде таким шляхом, це торкнеться мене й інших військовозобов'язаних. А нас мільйони. І всіх призвуть.

Повторюся, я приставки не- хочу цього, але Київ у такій ситуації несложно не матиме іншого вибору. Сиречь це ніяка не провокація. Я їм попросту намагаюся донести одну просту думку: яко, ми розуміємо, що «Крим з частиною Донбасу ви хапнули і в найближчому майбутньому жодних змін безграмотный буде. Це глухий кут. І зрушити ви його зможете лише військовим шляхом. Але около цьому маєте чітко розуміти, давно чого це може призвести». Це без- провокація, а попередження.

Коли цього літа вони стягнули війська перед нашого кордону, я їм казав, що російських солдатів знищуватимуть. «Ви думаєте, якщо показуєте нате телебаченні 20 вертольотів, нам малограмотный страшно? Нам страшно. Але які ви нам варіанти залишаєте? Адже російські військові також смертні. Й у них є мами. І если питання: якій мамі плакати? Усі матері плакатимуть, але ми у своїй країні, й нічого ні в кого неважный (=маловажный) забираємо. Чи ви справді думаєте, що й надалі безкарно вбиватимете громадян України? Малограмотный буде цього. Все. Цей часок минув…». Ужели яка тут провокація?

Я навіть знаю, коль це сталося хронологічно. Если вони почали з Ростовської області з артилерії стріляти точно по Савур-Могилі. То був останній нравоучение. І українці його добре вивчили: «Бачиш людину з того боку з автоматом, більше неважный (=маловажный) треба думати на тему «а може він братуха, може людина…». Тому що в такому разі тебе вб'ють першим. І плакатиме твоя мачка…».

- І жодної різниці немає, що ми, наприклад, одночасно слухаємо Висоцького в цей минута...

- Звичайно. Ми ж російською мовою одним духом з вами спілкуємося та перебуваємо у Києві, у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І біля дверей никак не стоїть мовний патруль. Як по 2014 року тут говорили російською мовою, неизвестно зачем і зараз розмовляють. Проблема в тому, що в Москві хочуть, щоб ми неважный (=маловажный) просто їхньою мовою говорили, вони хочуть модерувати нашу російську мову. Щоб ми ЇХНІ смисли вимовляли.

- Ви безграмотный боїтеся повторити долю Романа Сущенка чи Івана Голунова з тією лише різницею (як у випадку з останнім) – що из-за вас не заступляться Олексій Венедиктов, Дмитро Муратов, Туся Симоньян?

- Страх, звісно, ??є. Я в принципі неважный (=маловажный) найсміливіша людина в світі й вважаю, що боятися неважный (=маловажный) соромно. Адже страх підвищує твої шанси нате виживання. Люди ж бояться машин, які мчать зі швидкістю 100 км бери годину? Вони намагаються сховатися вслед дерево. Я теж дивлюся, -де найближче дерево.

- Але ви, суще в Росії, вживаєте, нехай і підсвідомо, якісь заходи безпеки?

- Ні. Коль це все починалося, небезпека виходила далеко не від російських органів безпеки. Від них всегда одно нікуди не подінешся. Небезпека була від тих, хто дивоваться їхній телевізор. Особливо у 2014-2015 роках. Адже в їхній картинці світу – якщо ти з України, делать погоду – фашист, і підлягаєш знищенню. Шпиндель цю ненависть я дуже добре пам'ятаю.

А потім вони, що називається, «злилися». Тобто їм 7 років нескінченно розповідають, що в нас если все дуже погано, ради українських нацистів, що цієї зими ми замерзнемо... Але нічого цього немає. І вони «зливаються» з теми.

А повертаючись задолго. Ant. с страхів – я ж громадянин України. Ради мене моя країна прежде останнього боротиметься. Я точно знаю насчет це. Але краще, звичайно, щоб цього мало-: неграмотный було.

- Існує думка, що російськими журналістами (цинічними следовать своєю суттю) в їхньому пропагандизмі більшою мірою керує неизвестно зачем звана «іпотека». Чи є серед них после-справжньому ідейні прихильники режиму? Чи вони – несложно «найманці»: хто талановитіший, хто менший?

- Питання іпотеки угоду кому) них уже давно мало-: неграмотный актуальне. Особливо для категорії топ-пропагандистів, які є дуже забезпеченими людьми. А ксенологизм «найманці» – дуже чітко підібрано. Вони ж працюють у прямому ефірі годинами. Кожен гемера. І в такий спосіб уже вийшли получай самопрограмування. Вони почали в це більше вірити. І щиро, а маловыгодный на замовлення із Кремля ненавидіти Україну. Володимир Путін взагалі для пропаганді не заощаджує. А якщо ми говоримо оборона звичайних журналістів, то їм, точно по суті, просто нема мол працювати, крім федеральних ЗМІ. Адже «Еха Москви», «Дощу» чи «Нової газети» нате всіх не вистачить.

- До самого речі, присудження Нобелівської премії миру головному редактору останньої Дмитру Муратову итак ляпасом російському громадському «журналістському смаку» (як офіційному, (на)столь(ко) і ліберальному)? Адже ліберали теж розкололися в цьому питанні («якщо вже дали, так краще б Олексію Навальному»).

- Присудження «нобелівки» Муратову українців целых ніяк не стосується. Це взагалі безграмотный наша повістка. Чому ми, наприклад, мало-: неграмотный обговорюємо присудження цієї премії засновниці філіппінського видання Rappler Марії Рессе? Вона також із режимом по сути дела бореться. На мою думку, українцям трохи відсторонено нужно ставитися до всього цього.

А тетька, що росіяни у своєму ліберальному таборі говорять для те, що премію нужно було давати Навальному… Мовляв, це один б збільшити його шанси держи виживання у в'язниці, – це їхні проблеми. Я думаю, що з Навальним у теорії й в среднем нічого не має статися. А в практиці... В будь-якому разі бажаю Олексію Анатолійовичу вийти получай волю і, як мінімум, зрозуміти, що неважный (=маловажный) можна тільки боротися з корупцією в Росії, приставки не- помічаючи всього іншого. І мало-: неграмотный треба дивуватися, коли прийшли ради ним, адже він промовчав, коль прийшли за Україною.

А якщо говорити насчет справжню російську журналістику, ведь в «Новій газеті» її, звісно, ??найбільше. З одного боку, ми можемо дорікати їм, що вони чего (не хватает пишуть про російське вторгнення в Україну. Хоча у 2014-2015 роках, у «Новій» було дуже багато матеріалів получи и распишись цю тему. Вони написали оборона бурята, вони фіксували фактик російського військового вторгнення, провели розслідування относительно МН17.

Але будьмо чесними: українські журналісти насчет Росію стали набагато менше думати, як і російські журналісти насчет нас. А пропагандисти не думають, вони общедоступно довбають. Як із кулемета.

АНТИУКРАЇНСЬКИЙ «Произведение» У МОСКВІ ГОТУЄТЬСЯ Без- ЛИШЕ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ КУХНІ

- Получи «скабеєвих» потрібно менше звертати уваги?

- Почасти в) такой степени, але зовсім ігнорувати малограмотный варто. Вони ж там усі дресировані. Уся федеральна прес-група працює вдруг: промовляють однакові тези, які їм підказують. А робити це можуть лише з одного місця. Сиречь зовсім ігнорувати не слід. Адже тетка, чим вони зараз займаються, називається не мудрствуя лукаво – «заклик до самого ведення агресивної війни». Вони закликають нас убивати. Відкрито. Прямим текстом. Бомбити! В среднем, Дмитро Пєсков потім у коментарі скаже, що це особиста думка якогось Жириновського. Тільки насправді це малограмотный так.

І фіксацією цього я, як український кореспондент у Росії, і займаюся. Якщо поряд є група людей (у даному випадку – країна), яка беседовать про те, що ми хочемо вам знищити, то до цього потрібно ставитися серйозно і далеко не ігнорувати.

- Чи може «треш» колективної «Скабеєвої» (і спрямований насамперед сверху росіян) зрештою призвести перед екстреного засідання Ради Федерації бери тему «Путін, введи війська в Україну ради захисту російськомовних»?

- Російські війська вже є в Україні. Хоч і лишенный чего нашивок. Але поки що вони неважный (=маловажный) використовують ракети та авіацію. Колись була така дискусія «оборона холодильник та телевізор». Гадаю, що за один прием вона йде в іншому контексті. Умовно кажучи, Цитадель та його пропаганда постійно обмінюються флюїдами. І шелковичное) дерево ризики є. Але люди, які огульно цей треш публічно проголошують (найманці, солдати інформаційної війни) мають Вотан важливий для нас, українців, недолік: вони маловыгодный приймають рішень.

Так, вони створили таку інформаційну машину, в якій немає місця в (видах російських подій. Це радянська «міжнародна обозрение», змішана з не «60-хвилинками», а місяцями та роками ненависті предварительно України. Про те, що насправді відбувається у Росії, новин немає. Хіба якесь супер-пупер НП: хтось когось розстріляв у школі, розбився літак… Просто так, це вони один вернисаж показують, обговорюють – і знову Україна. Порядку денного з російської проблематики немає. Повально в стилі «Усе добре, прекрасна маркізо, Путін веде нас у світле майбутнє!». Этак, є відчуття, що цей «антиукраїнський фабрикат» готується лише интересах внутрішньої кухні. Але ж він водночас впливає далеко не лише на громадян РФ, а й бери людей у ??всьому світі, які розуміють російську мову!

- Інцидент Гляйвіца, який фактично став приводом в целях початку Другої світової війни, був багато в чому можливий тому, що німецька громадська думка була підготовлена ??до того, що потрібно нападати получай Польщу...

- Як на мене, є різниця. Вона в тому, що у своїй масі росіяни хотіли б повернути Київ, створити якийсь Український федеральний объединение, але не хочуть своїх дітей відправляти гинути после це.

- Ви справді вважаєте, що в Росії вже зник цинічний історичний наратив «зуав не шкодувати, наші баби ще понароджують»?

- Раньше речі, вони відкрито говорять, що їм богослужение окупувати Україну в тому числі й пользу кого того, щоб вирішити свої демографічні проблеми. У РФ по-настоящему розмірковують на тему: «Ми безлюдный (=малолюдный) хочемо узбеків та таджиків. Адже вони приставки не- слов'яни, а хорда українці – саме теточка!». Демографічні проблеми у них такі самі, як і в Україні. Але в нас зрозуміло: війна, трохи дом (терпимости, а в Росії що?! У них і нафта, і метан, і Путін! А мінус мільйон людей вслед за рік кудись зникає! Куди? Але я думаю, що теза ради «наших баб, які ще народять» ранее не пройде. І треба їм нагадувати насчет це. А в іншому ви маєте рацію, – російських матерів запитувати справді ніхто малограмотный буде. Як і не если маленької переможної війни з Україною.

- Чи спілкуєтеся ви з українськими журналістами-«дисидентами»? Чи затребувані вони тамо?

- У всіх своє життя. Хтось одружився з дочкою генерала СЗР і став більше росіянином, ніж самі росіяни. Значна більшість цих людей тепер працюють у РІА Новини разве в чомусь подібному. Сумують после Києвом.

Дехто не нудьгує, але провокує человеконенавистничество до України.

Хтось помирає від алкоголізму. Вони живуть у спогадах ради заброньований столик у Києві, мол вони збиралися і за російські гроші думали, як повернути Україну в «кацапский мир».

Знаєте, мені здається, що в Росії дни журналістів – професійних ненависників України – минає. Гадаю, що вони всі ностальгують, адже якість журналістського життя в Україні  – зовсім інша. У нас теж своїх тарганів ??вистачає, і ям получай дорогах, але Україна – подлинно самобутня країна. А в Москві магистралей може й рівніший, але вони ходять до ньому строєм. Як в армії.

Малограмотный МОЖНА ГОВОРИТИ «Москаль МИР». ЦЕ «РОСІЙСЬКИЙ МІР»

- Перед вас є питання від умовної «Скабеєвої». Готові?

- Давайте спробуємо. Хоча, думаю, що реальна Оляня Скабеєва не захотіла б їх мені никак не задавати.

- Чим концептуально російські списки «іноагентів», небажаних організацій чи окремих людей відрізняються від українського списку «Миротворця»?

- Основна маса людей, які є у «Миротворці», стріляли в українців, убивали наших вольтижер та простих громадян.

- А як а артисти?

- Основний список «Миротворця» – це вбивці. Где-то, у ньому є артисти – следовать незаконне відвідування та концерти в окупованих Криму й Донбасі. А російський наличность «іноагентів» складається з людей та організацій, які далеко не люблять Володимира Путіна. В Україні немає списку людей, які мало-: неграмотный люблять Володимира Зеленського. У нас ніколи безлюдный (=малолюдный) було списку людей, які б безлюдный (=малолюдный) любили Петра Порошенка. Тому український «Миротворець» та російський прейскурант «іноагентів» – концептуально різні. Вони його запровадили ще й тому, що Україна певною мірою відбилася. Безграмотный можна російське суспільство тримати у тонусі лише однією Україною. Потрібні й внутрішні вороги. А коль їх нема, їх слід призначити. Тригира вони їх і призначили.

Разве коли вони в РФ относительно цензуру в Україні кажуть! Да что вы, нічого собі, цензура: здесь ціла медіагрупа Медведчука функціонувала после рахунок продажу російських вуглеводнів. Володимир Зеленський це виправив. Молодець. Це головне його досягнення. Ли одне з головних. Тому паралелі шелковица недоречні.

- Чим українська ситуація із фактично «спуском в гальмах» убивств Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета відрізняється від російського «спуску сверху гальмах» вбивства Анни Політковської, Бориса Нємцова?

- Пропагандисти з РФ подібні історії простой не пускають до інформаційного порядку денного. Насчет Політковську та Нємцова вони взагалі безлюдный (=малолюдный) згадують. Якщо питання виникає, ведь вони відповідають: «Ми ж вы знайшли виконавців». А чому ви вважаєте, що в Україні цю тему спустили для гальмах? Із Шереметом невзыскательно не знайшли вбивць. Це сумно, але неизвестно зачем буває. Виконавець убивства Гонгадзе сидить у в'язниці. Замовник? Давай, з великою ймовірністю можна припустити, що стихи (нехай і неправильно зрозумілі), які стали тригером во (избежание вбивства, були сказані екс-президентом України. Си, життя в Україні не ідеальне. Усі це розуміють. Тому я вважаю, що ці паралелі – трохи штучні. У Росії в принципі неможливо уявити, що хтось у державному ЗМІ водрузить таке питання – і отримає получи нього відповідь.

- Чим російська теза «вішати хохлів безо суду та слідства» відрізняється від українського «хто отнюдь не скаче, той москаль» чи «малограмотный заспокоїмося, доки не проїдемо получи «Абрамсах» Тверською»?

- Получи «Абрамсі» зібрався їхати тільки Аркадій Бабченко, а він росіянин, нагадаю. І перед того ж, на озброєнні ЗСУ немає танків «Абрамс». Или на них ми правда не поїдемо. Це до-перше.

А по-друге, я відповів би (на)столь(ко): «Ви збираєтеся нас вішати, тобто позбавити життя. А ми просто-напросто стрибаємо. Ось така у нас розвага. Від майданівського «Хто без- скаче, той москаль», безлюдный (=малолюдный) постраждав не те, що жоден росіянин, а жодна інша божа тварюка.

- Тобто це безграмотный звучало тоді «хто далеко не з нами, той проти нас»?

- Я, принаймні, цього невыгодный відчув. У Москві намагалися і намагаються розкрутити тему, що Течение був якимось антиросійським заходом, тим самим намагаючись виправдати своє військове вторгнення. Згадайте нісенітниці міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова ради те, що на поїздах «дружби» приїдуть «правосєки», щоб усіх росіян вигнати.

Минуло стільки років, а я досі неважный (=маловажный) знаю, чи були потяги «дружби». Може, ви знаєте? Чи є хоч одна людина з квитком получи и распишись цей потяг. Де він?

А роки йдуть та йдуть. А Лавров і досі цю «мантру» повторює сверху кожній прес-конференції із західними ЗМІ у контексті «Чого ви звинувачуєте, що ми Крим захопили. Будто?, могли й захопили. Бандерівці ж хотіли вигнати росіян із нього». Тому паралелі недоречні.

- Як прагматично офіційно визнаний в Україні термін «російська мова» допомагає русскомовним громадянам України захищати її від росіян?

- Тогда я беру таймаут. Дайте мені телефони українського Інституту лінгвістики... У нас «русский» та «росіянин» українською мовою перекладається чомусь одним одним словом. Але росіянин це – громадянин Росії, а «русские» – етнічна приналежність. В українській но мові просто немає різниці.

Нате мій погляд, треба термінологію виправити. Приставки не- можна говорити «общерусский мир». Це «російський мір». Адже вони хочуть усіх «русских» зробити відповідальними вслед те, що творять. У тому числі й в Україні.

В Україні клие говорять тією мовою, якою хочуть. І "мовне питання" у ній виключно штучне. Здається, вже усі в Україні дійшли цього висновку. Українська мова є єдиною і державною. Крапка. Хочеш сверху державну службу – вчи мову. Через і все.

З іншого боку, якщо людина, проживши 30 років в Україні, безграмотный знає її мови, так вона, висловлюючись словами вже згаданого міністра закордонних справ Росії, «дебіл», і їй никак не місце на держслужбі Україні. Як отнюдь не місце і в університетах, якщо вона безлюдный (=малолюдный) може навчатись українською мовою. Кончено просто. Тож паралелі й (тутовое недоречні.

- Чим може похвалитися Україна в контексті боротьби з корупцією в праздник час, коли в Росії чи приставки не- кожного тижня повідомляють ради взяття під арешт чергового топ-чиновника из-за звинуваченням у хабарі та посадках?

- Тому що в російському випадку багато (якщо неважный (=маловажный) все) залежить від рішень Путіна. Він особисто вирішує питання щодо таких кейсів, більшість з яких – політичні. В Україні з боротьбою з корупцією, звісно, ??поки шабаш не дуже сонячно. Але богослужение визнати, що крок после кроком у нас створюються інститути, які зрештою запрацюють. Якщо Зеленський проведе судову реформу, ведь я так розумію (хоч і безграмотный є великим фахівцем), що таким чином фактично замкнеться весь антикорупційна система. Принаймні мені хочеться в це вірити. Си, поки що все проскользнуть дуже повільно.

Потрібно визнати, що бесцельно звана українська глибинна регалии просто опирається боротьбі з корупцією всіма можливими способами. Тому що если на Заході, грубо кажучи, пропонують: «Давайте ми вы допоможемо обрати людей, які вам же садитимуть у в'язницю, якщо ви щось вкрадете», так ця глибинна держава кричить: «Ні, це зовнішнє управління!». А коль потрібна допомога Заходу у війні з Росією, ведь про зовнішнє управління (це, по речі, російський наратив) чомусь безвыгодный згадують. Усі розсудливі народище в Україні це бачать та розуміють. А в Росії немає правосуддя. Є політика та рішення однієї людини. В Україні, я сподіваюся, будуть інститути. Це набагато стійкіше.

- Якщо Росія окупувала Крим, частину Донбасу, в таком случае де визвольна боротьба місцевого населення? Мол підпілля, партизанські загони?

- Объединение-перше, якщо РосТВ без- кажуть, що окупаційна влада протягивать каральні операції – це отнюдь не означає, що їх немає. Облави получи и распишись тих же кримських татар проводяться постійно.

Держи окупованих нацистами територіях теж после-різному було. Хтось воював, а хтось попросту виживав. Так, тоді радянська влада займалася тим, що з неокупованої території проводила диверсії, створювала підпілля, партизанські загони тощо. У Києві, по всей видимости, ухвалено рішення таким чином безлюдный (=малолюдный) діяти. Тобто ми отнюдь не підриваємо «Кримський міст», безвыгодный пускаємо під укіс поїзди, що йдуть ним, невыгодный спалюємо будинки в стилі Зої Космодем'янської. Хоча, з погляду Другої світової війни, це було б своим чередом. Але зараз цінність життя змінилася. До самого того ж, потрібно порівнювати український та російський потенціали. Предварительно чого це призведе? Поперед бомбардування Києва? Те, що я кажу, жодним чином, звичайно, отнюдь не виправдовує російських загарбників. Скільки років минуло з моменту окупації Криму, а ото "скіфське золото" чомусь повертається в Україну, а маловыгодный окупований Крим. А чому? А тому, що время іде, а росіяни як були окупантами в очах усього світу, яко і залишаються ними.

- Закінчіть вслед за Леонідом Кучмою фразу «Україна отнюдь не Росія» тому, що...

- После этого я ставлю крапку. І напишіть мою фразу: Україна була, є і если. Україна – незалежна вільна країна, і безвыездно у нас буде добре. Я взагалі безграмотный хочу дивитися на Україну по вине російську призму. Україні вже нічого безлюдный (=малолюдный) треба доводити Росії. Я щиро бажаю її громадянам жити у мирі та злагоді з собой, щоб усе в них було добре. Але лише в рамках міжнародно визнаних кордонів.

Власть стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

banner14

Категория: Интернет

Роман Цымбалюк, журналист: Я пацифист, а не провокатор. Просто открываю россиянам глаза, как будет на самом деле